Спосперігаючи за повільним руйнуванням архітектурного надбання багатьох поколінь, за тихим і мирним помиранням дореволюційних будівель, за знищенням величі та краси спадку, а з нею і цілого пласту культури, можна лише уявили, якої краси були б наші краєвиди, наші міста та невеличкі села, якби ми докладали зусиль та нарешті збагнули, яку неоціненну значущість вони несуть не тільки для нас, але й для наступних поколінь! Адже маловідомо, що ці будівлі були за найкращих часів взірцем для багатьох держав дореволюційного світу.

По всій Україні можна побачити сотні занедбаних історичних будівель. Вони – частина нашої історії та національної ідентичності, яку так важливо зберігати для наступних поколінь.

Майже в кожному селі раніше були панські маєтки або вишукані палаци, які були безчинно пограбовані чи зруйновані під час революції, воїн та за радянських часів.

Важко уявити, що все прагнуло розкоші – перед палацами розбивали парки з фонтанами та розаріями, палаци будували з самих дорогих матеріалів та за найсучаснішими технологіями. Але з часом палаци були пограбовані, картинні галереї вивезені за кордон, а колишні фонтани перетворилися на сміттєзвалища. Дореволюційні прибуткові будинки в наших міста схожі наразі на шпаківні з балкончиками, які оздоблені пластиковими вінками чи прибудовами. Фасади будівель, на превеликий жаль, занедбані, покрівлі пошкоджені та потребують реставрації. Стан дореволюційних прибуткових будинків вказує на розруху, яка призводить до збитків. Будинки-пам’ятки, які мають охоронний статус, занепадають чи навмисно підпалюються з метою звільнення ділянки для наступного житлового комплексу та отримання прибутку від багатоповерхової забудови всієї ділянки.

Будинки мають бути прикрасою європейської держави та демонструвати культуру країни. Проте частина національної спадщини може повністю зникнути у найближчий час. Значна кількість історичних та архітектурних пам’яток стоїть пусткою.
Декларуючи європейські цінності, треба вважати, що Європа це не тільки політико-економічний союз, а й спосіб життя, в якому культура має неоціненне значення. Якщо в Німеччині, Австрії та Польщі культура збереження пам’яток була завжди національним пріоритетом, то в Україні ще треба привертати увагу на питання збереження архітектури, викарбовувати пріоритети спадщини в громадську позицію та думку.
Тільки вивчаючи історію, культуру та традиції народу, можна по справжньому цінувати надбання наших предків та минулих поколінь, адже Україна – самобутня держава, а українці – дуже давня та талановита нація.