Значення збереження культурної та історичної спадщини для розвитку як міст, так і країни в цілому, розкривається за основними принципами.
По-перше, спадщина несе в собі культурні та цивілізаційні коди нації. Втрата спадщини неминуче веде до того, що суспільство втрачає своє історичне коріння, без якого неможливий розвиток. Історична самосвідомість нації багато в чому формує її інтелектуальний і творчий потенціал.

По-друге, об’єкти культурної та історичної спадщини є важливим активом, який може приносити прибуток і суттєво впливати на економічний розвиток міст та країни в цілому.
По-третє, все більше країн усвідомлюють значення культурного спадку. Мова йде не тільки про прагнення перерозподілити на свою користь туристичні потоки або підвищити привабливість своїх ринків нерухомості. Культурне та історичне багатство країни необхідне для просування національних інтересів на міжнародній арені.
За останні десять років підходи до визначення поняття культурної та історичної спадщини були суттєво переглянуті, в тому числі й міжнародними організаціями (перш за все ЮНЕСКО).

Якщо раніше охорона культурної та історичної спадщини зводилась до охорони окремих видатних пам’яток, то нові підходи до визначення поняття культурної та історичної спадщини і його охорони включають:
– перехід від охорони окремих об’єктів до охорони міських ландшафтів, що включають як видатні пам’ятки культури, так і природні ландшафти і т. п .;
– інтеграцію спадщини в повсякденне життя міста і перетворення її в невід’ємний елемент.